УКД 336
Йокоб О. О.
Львівський національний університет імені Івана Франка
ЕКФ-42 с.
Фінансовий ринок – це сфера фінансової системи, де акумулюються тимчасово вільні кошти, а відносини купівлі-продажу фінансових активів реалізуються через попит і пропозицію. На цьому ринку відбувається перерозподіл фінансових ресурсів: кошти спрямовуються від економічних суб’єктів із надлишком до тих, хто потребує інвестицій або кредитів. Основне завдання фінансового ринку – забезпечення мобілізації заощаджень і перетворення їх у позиковий та інвестиційний капітал. Він виконує важливі функції: акумулює заощадження домогосподарств, підприємств і держави, трансформує їх у кредити й інвестиції, формує ринкові ціни фінансових інструментів, організовує обіг цінних паперів, сприяє концентрації капіталу та активізації економічних процесів. Водночас фінансовий ринок виконує інформаційну функцію, адже через нього формується ціна грошей (відсоткові ставки) та валютні курси.
Фінансовий ринок складається з кількох основних сегментів: грошового ринку, ринку капіталу, валютного ринку та ринку похідних фінансових інструментів. Грошовий ринок обслуговує короткострокові фінансові ресурси (до одного року), включаючи міжбанківські кредити, короткострокові державні цінні папери та депозитні сертифікати. Ринок капіталу охоплює середньо- та довгострокові фінансові інструменти, насамперед акції, облігації, банківські кредити, що фінансують інвестиційні проекти. Валютний ринок забезпечує купівлю-продаж іноземної валюти та банківських металів, а Національний банк України проводить валютні інтервенції для стабілізації курсу гривні. Ринок похідних фінансових інструментів охоплює ф’ючерси, опціони, свопи, що використовуються для страхування ризиків та спекулятивних операцій.
Інституційна структура фінансового ринку включає фінансових посередників, професійних учасників і регуляторів. Основними посередниками є банки, інвестиційні компанії, страхові й пенсійні фонди, кредитні спілки. До професійних учасників належать емітенти цінних паперів, брокери, дилери, компанії з управління активами, фондові біржі, депозитарії та клірингові установи. Головними регуляторами фінансового ринку України є Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і Міністерство фінансів України. Національний банк формує та реалізує монетарну політику, регулює обіг на грошовому та валютному ринках, здійснює нагляд за платіжними системами та банками. НКЦПФР забезпечує регулювання ринку капіталу, нагляд за емітентами, професійними учасниками та фондовими біржами, видає ліцензії та встановлює стандарти прозорості. Міністерство фінансів визначає бюджетну та боргову політику, проводить розміщення облігацій внутрішньої державної позики, управляє державним боргом і забезпечує фінансування бюджетних потреб.
Правове регулювання фінансового ринку України базується на Конституції України, а також на спеціальних законах: «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про Національний банк України», «Про цінні папери та фондовий ринок», Бюджетному кодексі України та підзаконних актах. Ці нормативно-правові документи встановлюють основи діяльності фінансових посередників, порядок випуску і обігу цінних паперів, вимоги до розкриття інформації та регулювання ринку капіталу. Україна поступово адаптує своє законодавство до європейських стандартів (MiFID II, EMIR, Basel III), що сприяє інтеграції у світову фінансову систему.
Станом на 2025 рік фінансовий ринок України функціонує в умовах війни та економічної нестабільності. Основну роль у фінансуванні державних потреб відіграє ринок облігацій внутрішньої державної позики, через який Міністерство фінансів залучає кошти до бюджету. Банківська система поступово відновлює кредитування, тоді як фондовий ринок залишається малоліквідним. Водночас розвиваються цифрові фінансові технології (FinTech), електронні платіжні системи, зростає роль небанківських фінансових установ. Проблемними питаннями залишаються низька довіра інвесторів, обмежений доступ до довгострокового фінансування, валютні обмеження та низький рівень фінансової грамотності населення. Перспективи розвитку фінансового ринку пов’язані з гармонізацією законодавства з європейськими нормами, лібералізацією валютного ринку, посиленням інституційної спроможності регуляторів і розвитком внутрішнього інвестиційного потенціалу.
Список джерел:
1. Міністерство фінансів України. Офіційний сайт – https://mof.gov.ua
2. Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» №3480-IV від 08.07.2021 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-19
3. Закон України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14
4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-IV від 29.05.2006 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
5. Національний банк України. Офіційний сайт – https://bank.gov.ua
6. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Офіційний сайт – https://www.nssmc.gov.ua
Йокоб О. О.
Львівський національний університет імені Івана Франка
ЕКФ-42 с.
Сутність та структура фінансового ринку в сучасній економіці України
Фінансовий ринок – це сфера фінансової системи, де акумулюються тимчасово вільні кошти, а відносини купівлі-продажу фінансових активів реалізуються через попит і пропозицію. На цьому ринку відбувається перерозподіл фінансових ресурсів: кошти спрямовуються від економічних суб’єктів із надлишком до тих, хто потребує інвестицій або кредитів. Основне завдання фінансового ринку – забезпечення мобілізації заощаджень і перетворення їх у позиковий та інвестиційний капітал. Він виконує важливі функції: акумулює заощадження домогосподарств, підприємств і держави, трансформує їх у кредити й інвестиції, формує ринкові ціни фінансових інструментів, організовує обіг цінних паперів, сприяє концентрації капіталу та активізації економічних процесів. Водночас фінансовий ринок виконує інформаційну функцію, адже через нього формується ціна грошей (відсоткові ставки) та валютні курси.
Фінансовий ринок складається з кількох основних сегментів: грошового ринку, ринку капіталу, валютного ринку та ринку похідних фінансових інструментів. Грошовий ринок обслуговує короткострокові фінансові ресурси (до одного року), включаючи міжбанківські кредити, короткострокові державні цінні папери та депозитні сертифікати. Ринок капіталу охоплює середньо- та довгострокові фінансові інструменти, насамперед акції, облігації, банківські кредити, що фінансують інвестиційні проекти. Валютний ринок забезпечує купівлю-продаж іноземної валюти та банківських металів, а Національний банк України проводить валютні інтервенції для стабілізації курсу гривні. Ринок похідних фінансових інструментів охоплює ф’ючерси, опціони, свопи, що використовуються для страхування ризиків та спекулятивних операцій.
Інституційна структура фінансового ринку включає фінансових посередників, професійних учасників і регуляторів. Основними посередниками є банки, інвестиційні компанії, страхові й пенсійні фонди, кредитні спілки. До професійних учасників належать емітенти цінних паперів, брокери, дилери, компанії з управління активами, фондові біржі, депозитарії та клірингові установи. Головними регуляторами фінансового ринку України є Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) і Міністерство фінансів України. Національний банк формує та реалізує монетарну політику, регулює обіг на грошовому та валютному ринках, здійснює нагляд за платіжними системами та банками. НКЦПФР забезпечує регулювання ринку капіталу, нагляд за емітентами, професійними учасниками та фондовими біржами, видає ліцензії та встановлює стандарти прозорості. Міністерство фінансів визначає бюджетну та боргову політику, проводить розміщення облігацій внутрішньої державної позики, управляє державним боргом і забезпечує фінансування бюджетних потреб.
Правове регулювання фінансового ринку України базується на Конституції України, а також на спеціальних законах: «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», «Про Національний банк України», «Про цінні папери та фондовий ринок», Бюджетному кодексі України та підзаконних актах. Ці нормативно-правові документи встановлюють основи діяльності фінансових посередників, порядок випуску і обігу цінних паперів, вимоги до розкриття інформації та регулювання ринку капіталу. Україна поступово адаптує своє законодавство до європейських стандартів (MiFID II, EMIR, Basel III), що сприяє інтеграції у світову фінансову систему.
Станом на 2025 рік фінансовий ринок України функціонує в умовах війни та економічної нестабільності. Основну роль у фінансуванні державних потреб відіграє ринок облігацій внутрішньої державної позики, через який Міністерство фінансів залучає кошти до бюджету. Банківська система поступово відновлює кредитування, тоді як фондовий ринок залишається малоліквідним. Водночас розвиваються цифрові фінансові технології (FinTech), електронні платіжні системи, зростає роль небанківських фінансових установ. Проблемними питаннями залишаються низька довіра інвесторів, обмежений доступ до довгострокового фінансування, валютні обмеження та низький рівень фінансової грамотності населення. Перспективи розвитку фінансового ринку пов’язані з гармонізацією законодавства з європейськими нормами, лібералізацією валютного ринку, посиленням інституційної спроможності регуляторів і розвитком внутрішнього інвестиційного потенціалу.
Список джерел:
1. Міністерство фінансів України. Офіційний сайт – https://mof.gov.ua
2. Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» №3480-IV від 08.07.2021 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-19
3. Закон України «Про Національний банк України» №679-XIV від 20.05.1999 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14
4. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» №3480-IV від 29.05.2006 – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3480-15
5. Національний банк України. Офіційний сайт – https://bank.gov.ua
6. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Офіційний сайт – https://www.nssmc.gov.ua
