Шульгач Олена ЕКО-31с
Контрабанда як системна загроза економічній безпеці України
Контрабанда в Україні давно перестала бути дрібним порушенням митних правил. Це — глибоко вкорінене явище з ознаками системної організованої злочинності, що щорічно завдає державному бюджету мільярдних збитків. У той час як країна веде боротьбу за економічну стійкість у складних воєнних умовах, тіньові товарні потоки продовжують вільно рухатися через кордон — у контейнерах, поштових відправленнях, вантажівках і навіть офіційно зареєстрованих вантажах із фальсифікованими документами.
Контрабанда — це не лише про сигарети чи брендові кросівки. Йдеться про багатомільйонні партії техніки, фармацевтики, агропродукції, побутової хімії, автозапчастин, які або не декларуються, або декларуються за заниженою вартістю. У ряді випадків митники оформлюють товар не за реальним кодом УКТ ЗЕД, а за “більш вигідним” — щоб мінімізувати мито або ПДВ. Це створює поле для масштабних зловживань, і найстрашніше — формує викривлену модель конкуренції на внутрішньому ринку.
Українські легальні виробники та офіційні імпортери змушені працювати в нерівних умовах. Вони сплачують усі податки, витримують вимоги до сертифікації та відповідності продукції, тоді як тіньові гравці постачають дешевший, іноді — небезпечний товар, не несучи за це жодної відповідальності. Така ситуація особливо критична для ринків дитячих товарів, електроніки, алкоголю, медичних препаратів. Неякісна контрабандна продукція шкодить не лише бізнесу, а й здоров’ю громадян.
Розслідування антикорупційних організацій, журналістські матеріали й навіть публічні дані митниці свідчать: найбільш вразливими точками залишаються Одеський морський порт, кордон з Угорщиною та Польщею, а також західні регіони, через які часто проходять дрібнооптові партії за схемами «човникового імпорту». Окрема загроза — поштові перевезення, які часто використовуються для безконтрольного ввезення партій із Китаю, Туреччини та ОАЕ.
На практиці, контрабанда живиться двома головними чинниками:
Низьким рівнем цифровізації митних процедур. До прикладу, відсутність автоматизованого перехресного контролю інвойсів і контрактів дозволяє легко маніпулювати митною вартістю.
Корупцією серед посадовців. Від «такс» за кожен контейнер до «квот» на щомісячні оформлення — система заохочує порушення, а не стримує їх.
Ухвалена 2024 року концепція реформування митниці передбачає автоматизацію ризик-менеджменту, посилення контролю над службовцями, а також спільний контроль з митницями ЄС. Але без системної підтримки з боку правоохоронної та судової гілок влади — ці заходи можуть залишитися формальністю.
Контрабанда — це не просто проблема бюджету. Це індикатор економічної деградації, відсутності верховенства права й безкарності для тих, хто роками експлуатує слабкість державних інституцій. Її подолання можливе лише тоді, коли митниця стане не джерелом наживи, а опорним пунктом національної фінансової безпеки.
Контрабанда як системна загроза економічній безпеці України
Контрабанда в Україні давно перестала бути дрібним порушенням митних правил. Це — глибоко вкорінене явище з ознаками системної організованої злочинності, що щорічно завдає державному бюджету мільярдних збитків. У той час як країна веде боротьбу за економічну стійкість у складних воєнних умовах, тіньові товарні потоки продовжують вільно рухатися через кордон — у контейнерах, поштових відправленнях, вантажівках і навіть офіційно зареєстрованих вантажах із фальсифікованими документами.
Контрабанда — це не лише про сигарети чи брендові кросівки. Йдеться про багатомільйонні партії техніки, фармацевтики, агропродукції, побутової хімії, автозапчастин, які або не декларуються, або декларуються за заниженою вартістю. У ряді випадків митники оформлюють товар не за реальним кодом УКТ ЗЕД, а за “більш вигідним” — щоб мінімізувати мито або ПДВ. Це створює поле для масштабних зловживань, і найстрашніше — формує викривлену модель конкуренції на внутрішньому ринку.
Українські легальні виробники та офіційні імпортери змушені працювати в нерівних умовах. Вони сплачують усі податки, витримують вимоги до сертифікації та відповідності продукції, тоді як тіньові гравці постачають дешевший, іноді — небезпечний товар, не несучи за це жодної відповідальності. Така ситуація особливо критична для ринків дитячих товарів, електроніки, алкоголю, медичних препаратів. Неякісна контрабандна продукція шкодить не лише бізнесу, а й здоров’ю громадян.
Розслідування антикорупційних організацій, журналістські матеріали й навіть публічні дані митниці свідчать: найбільш вразливими точками залишаються Одеський морський порт, кордон з Угорщиною та Польщею, а також західні регіони, через які часто проходять дрібнооптові партії за схемами «човникового імпорту». Окрема загроза — поштові перевезення, які часто використовуються для безконтрольного ввезення партій із Китаю, Туреччини та ОАЕ.
На практиці, контрабанда живиться двома головними чинниками:
Низьким рівнем цифровізації митних процедур. До прикладу, відсутність автоматизованого перехресного контролю інвойсів і контрактів дозволяє легко маніпулювати митною вартістю.
Корупцією серед посадовців. Від «такс» за кожен контейнер до «квот» на щомісячні оформлення — система заохочує порушення, а не стримує їх.
Ухвалена 2024 року концепція реформування митниці передбачає автоматизацію ризик-менеджменту, посилення контролю над службовцями, а також спільний контроль з митницями ЄС. Але без системної підтримки з боку правоохоронної та судової гілок влади — ці заходи можуть залишитися формальністю.
Контрабанда — це не просто проблема бюджету. Це індикатор економічної деградації, відсутності верховенства права й безкарності для тих, хто роками експлуатує слабкість державних інституцій. Її подолання можливе лише тоді, коли митниця стане не джерелом наживи, а опорним пунктом національної фінансової безпеки.
