УДК 336
© Мушинська І.С., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Банкрутство підприємств як економічне явище: основні ознаки та цілі
У зв'язку з фінансовою кризою проблема банкрутства є досить актуальною для суб'єктів господарювання. Такі процеси трансформації економіки призводять до докорінних змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі функціонування підприємств. Для кризи, яка існує сьогодні, характерним є великий спад обсягів виробництва в різних галузях вітчизняної економіки, зниження фінансової стійкості більшості підприємств та зростання кількості підприємств-банкрутів. Банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних чинників макро- і мікросередовища. Це плата за економічну свободу у вибору певного виду господарської діяльності,
ринків збуту, цінової політики та найму робочої сили [4].
Слово «банкрутство» походить з лат. banka rotta (зламана лава). Відомо, що ще у римському праві регулювалися взаємини кредитора та боржника. Кредиторам надавалася можливість розпоряджатися усім майном боржника після того, як представник кредиторів складав опис усього майна боржника. Усе майно могло продаватися на аукціоні, а гроші розподілялися між кредиторами на основі встановлених квот. Причому вже тоді враховувалося виокремлення застави з конкурсної маси, а також пільги окремих кредиторів [1].
Варто зауважити, що банкрутство – це такий стан підприємства, який характеризується низкою ознак, до яких доцільно віднести: перевищення критичного рівня простроченої кредитної заборгованості; незадовільну структуру капіталу (співвідношення власного і залученого капіталу); недотримання принципів фінансування; відсутність відтворення вкладеного капіталу; хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами, акціонерами, працівниками; зростання собівартості продукції; збитковість тощо. Ознаки банкрутства наведено в порядку зменшення їх важливості [2].
Банкрутство суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки як для нього, так і для відповідної галузі й економіки країни в цілому. Беззаперечним є той факт, що процедуру банкрутства сьогодні досить часто використовують як інструмент у корпоративній конкуренції, а також застосовують фіктивне банкрутство або штучне доведення до банкрутства як найбільш поширені схеми рейдерських захоплень, що є загрозою для економічної безпеки держави. Основною метою запровадження процедури банкрутства є не руйнування підприємства, а надання йому можливості переродитися для більш ефективної роботи. Кожне підприємство, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, потрібно розглядати з погляду перспективи його подальшого розвитку. Саме процедура банкрутства може стати ефективним інструментом відновлення платоспроможності боржника, що допоможе вийти з кризи підприємству, керівництво якого прагне і бажає цього, або спричинить ліквідацію тих підприємств, які вичерпали свої можливості [3].
У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалося за двома принципово різними напрямками. Один із них базувався на принципах британської моделі, яка розглядала банкрутство як засіб повернення боргів кредиторами, що, відповідно, супроводжувалося ліквідацією боржника. Протилежні основи були закладені в американській моделі, основна мета якої полягала у реабілітації підприємства і відновленні його платоспроможності.
Останнім часом у законодавстві розвинутих країн світу спостерігається тенденція до зближення і поєднання обох зазначених моделей. Особливість цієї галузі законодавства полягає в тому, що це одна з найбільших динамічних сфер правового регулювання. Завданням, яке має вирішувати законодавство про неплатоспроможність, є або відновлення платоспроможності боржника, або проведення справедливого розподілу майнових збитків серед усіх суб'єктів права. У світовій практиці існує чимало підходів, які застосовуються для визначення цілей процесу банкрутства [1].
Існують наступні підходи, які використовуються для визначення цілей процесу банкрутства:
1. Стимулювання розвитку бізнесу та зростання ефективності економіки. Загроза банкрутства суттєво впливає на поведінку ринкових суб'єктів, змушуючи підприємців обережно приймати господарські рішення і підтримувати рівень рентабельності, достатній для обслуговування боргу.
2. Контроль господарських відносин між окремим суб'єктами ринку. Банкрутство повинно мати загальний характер, поширюючись на всіх без винятку суб'єктів ринку незалежно від організаційно-правових форм господарювання, розмірів, форм власності кредиторів.
3. Очищення ринку від недієздатних учасників. Інститут банкрутства є одним із інструментів регуляції розвитку ринку, надає завершеності механізму. Саме ринок щоденно змушує одних власників поступатися місцем іншим, сильнішим конкурентам.
4. Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між кредиторами. Це сприяє ранжуванню кредиторів, тобто визначенню пріоритетів для задоволення їхніх претензій при недостатній кількості майна боржника.
5. Створення умов для відновлення бізнесу у випадку доцільності. Ситуація банкрутства може бути наслідком співпадання негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, управлінських помилок. У такій ситуації доцільно дати шанс вижити і відновити свою діяльність [1].
Отже, банкрутство – це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами.
Примітки:
1. Козляченко О.М. Інститут банкрутства як складова розвитку ринкової економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №2(92).
2. Мельник О.Г. Методичні положення з експрес-діагностики загрози банкрутства підприємства // Фінанси Україїни. – 2010. - №6.
3. Ригун А. Шляхи вирішення проблемних питань у законодавстві з банкрутства // Державний інформаційний
бюлетень про приватизацію. – 2010. - №2.
4. Шевчук О., Герасименко Л. Колізійні аспекти законодавства при банкрутстві підприємств // Право України.– 2008.– №1.
Iryna Mushynska
Ivan Franko National University of Lviv
Bankruptcy as the economic phenomenon, its main characteristics and objectives
Bankruptcy entity has significant negative consequences both for him and for therelevant industry and the economy as a whole. There are two areas of bankruptcy. One of them was based on the principles of the British model, which considered bankruptcy as a means of repayment of debts to creditors, which, respectively, accompanied by the liquidation of the debtor. Contrasting foundations were laid in the American model, whose main goal was to rehabilitation and reconstruction company's solvency.
© Мушинська І.С., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Банкрутство підприємств як економічне явище: основні ознаки та цілі
У зв'язку з фінансовою кризою проблема банкрутства є досить актуальною для суб'єктів господарювання. Такі процеси трансформації економіки призводять до докорінних змін як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі функціонування підприємств. Для кризи, яка існує сьогодні, характерним є великий спад обсягів виробництва в різних галузях вітчизняної економіки, зниження фінансової стійкості більшості підприємств та зростання кількості підприємств-банкрутів. Банкрутство в умовах ринкової економіки є наслідком незадовільного управління підприємством, нехтування впливу різноманітних чинників макро- і мікросередовища. Це плата за економічну свободу у вибору певного виду господарської діяльності,
ринків збуту, цінової політики та найму робочої сили [4].
Слово «банкрутство» походить з лат. banka rotta (зламана лава). Відомо, що ще у римському праві регулювалися взаємини кредитора та боржника. Кредиторам надавалася можливість розпоряджатися усім майном боржника після того, як представник кредиторів складав опис усього майна боржника. Усе майно могло продаватися на аукціоні, а гроші розподілялися між кредиторами на основі встановлених квот. Причому вже тоді враховувалося виокремлення застави з конкурсної маси, а також пільги окремих кредиторів [1].
Варто зауважити, що банкрутство – це такий стан підприємства, який характеризується низкою ознак, до яких доцільно віднести: перевищення критичного рівня простроченої кредитної заборгованості; незадовільну структуру капіталу (співвідношення власного і залученого капіталу); недотримання принципів фінансування; відсутність відтворення вкладеного капіталу; хронічне невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами, акціонерами, працівниками; зростання собівартості продукції; збитковість тощо. Ознаки банкрутства наведено в порядку зменшення їх важливості [2].
Банкрутство суб’єкта господарювання має суттєві негативні наслідки як для нього, так і для відповідної галузі й економіки країни в цілому. Беззаперечним є той факт, що процедуру банкрутства сьогодні досить часто використовують як інструмент у корпоративній конкуренції, а також застосовують фіктивне банкрутство або штучне доведення до банкрутства як найбільш поширені схеми рейдерських захоплень, що є загрозою для економічної безпеки держави. Основною метою запровадження процедури банкрутства є не руйнування підприємства, а надання йому можливості переродитися для більш ефективної роботи. Кожне підприємство, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, потрібно розглядати з погляду перспективи його подальшого розвитку. Саме процедура банкрутства може стати ефективним інструментом відновлення платоспроможності боржника, що допоможе вийти з кризи підприємству, керівництво якого прагне і бажає цього, або спричинить ліквідацію тих підприємств, які вичерпали свої можливості [3].
У світовій практиці законодавство про банкрутство розвивалося за двома принципово різними напрямками. Один із них базувався на принципах британської моделі, яка розглядала банкрутство як засіб повернення боргів кредиторами, що, відповідно, супроводжувалося ліквідацією боржника. Протилежні основи були закладені в американській моделі, основна мета якої полягала у реабілітації підприємства і відновленні його платоспроможності.
Останнім часом у законодавстві розвинутих країн світу спостерігається тенденція до зближення і поєднання обох зазначених моделей. Особливість цієї галузі законодавства полягає в тому, що це одна з найбільших динамічних сфер правового регулювання. Завданням, яке має вирішувати законодавство про неплатоспроможність, є або відновлення платоспроможності боржника, або проведення справедливого розподілу майнових збитків серед усіх суб'єктів права. У світовій практиці існує чимало підходів, які застосовуються для визначення цілей процесу банкрутства [1].
Існують наступні підходи, які використовуються для визначення цілей процесу банкрутства:
1. Стимулювання розвитку бізнесу та зростання ефективності економіки. Загроза банкрутства суттєво впливає на поведінку ринкових суб'єктів, змушуючи підприємців обережно приймати господарські рішення і підтримувати рівень рентабельності, достатній для обслуговування боргу.
2. Контроль господарських відносин між окремим суб'єктами ринку. Банкрутство повинно мати загальний характер, поширюючись на всіх без винятку суб'єктів ринку незалежно від організаційно-правових форм господарювання, розмірів, форм власності кредиторів.
3. Очищення ринку від недієздатних учасників. Інститут банкрутства є одним із інструментів регуляції розвитку ринку, надає завершеності механізму. Саме ринок щоденно змушує одних власників поступатися місцем іншим, сильнішим конкурентам.
4. Справедливий розподіл грошових коштів, отриманих від продажу майна банкрута, між кредиторами. Це сприяє ранжуванню кредиторів, тобто визначенню пріоритетів для задоволення їхніх претензій при недостатній кількості майна боржника.
5. Створення умов для відновлення бізнесу у випадку доцільності. Ситуація банкрутства може бути наслідком співпадання негативних зовнішніх та внутрішніх чинників, управлінських помилок. У такій ситуації доцільно дати шанс вижити і відновити свою діяльність [1].
Отже, банкрутство – це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами.
Примітки:
1. Козляченко О.М. Інститут банкрутства як складова розвитку ринкової економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №2(92).
2. Мельник О.Г. Методичні положення з експрес-діагностики загрози банкрутства підприємства // Фінанси Україїни. – 2010. - №6.
3. Ригун А. Шляхи вирішення проблемних питань у законодавстві з банкрутства // Державний інформаційний
бюлетень про приватизацію. – 2010. - №2.
4. Шевчук О., Герасименко Л. Колізійні аспекти законодавства при банкрутстві підприємств // Право України.– 2008.– №1.
Iryna Mushynska
Ivan Franko National University of Lviv
Bankruptcy as the economic phenomenon, its main characteristics and objectives
Bankruptcy entity has significant negative consequences both for him and for therelevant industry and the economy as a whole. There are two areas of bankruptcy. One of them was based on the principles of the British model, which considered bankruptcy as a means of repayment of debts to creditors, which, respectively, accompanied by the liquidation of the debtor. Contrasting foundations were laid in the American model, whose main goal was to rehabilitation and reconstruction company's solvency.
