УДК 336
© Кривоніс Л., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Управління фінансовим ризиком як напрям забезпечення фінансової безпеки підприємства
Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, отже, сама по собі наявність ризику, який супроводжує діяльність конкретного підприємства, не є ані перевагою, ані недоліком. Відомо, що «винагородою» за витрачені підприємцем час, зусилля і здібності можуть бути як прибуток, так і збитки. Підприємницька діяльність неминуче пов’язана з витратами, тоді як збитки мають місце за несприятливого збігу обставин, прорахунках і обумовлюють додаткові витрати. Втратами вважається зниження прибутку і доходу порівняно з очікуваними величинами, тобто підприємницькі втрати – це першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку. У процесі господарської діяльності ймовірним є виникнення таких втрат, як фінансові, матеріальні, соціальні, трудові, збутові, втрати часу. Однак підприємець виявляє готовність йти на ризик за умов невизначеності, оскільки поряд із ризиком втрат існує й можливість отримання додаткових доходів. Також для успішного існування в умовах ринкової економіки підприємцеві необхідно зважуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі дії, а це посилює ризик. Безперечно, ризик є постійним супутником бізнес-діяльності будь-якого підприємства, тому необхідно розраховувати його кількісну величину з урахуванням значущості настання кожної ризикованої події, яка може супроводжувати кожну господарську операцію. Найчастіше для прийняття рішень керівникам доводиться користуватися неповною та неточною інформацією, прогнозувати вплив тих чинників, які неможливо оцінити, зокрема таки, як нестабільність економічної, соціальної або політичної ситуації, непрогнозованість поведінки партнерів, також слід враховувати вплив випадкових чинників. Бізнес-діяльність здійснюється не тільки в умовах ризику, але також в умовах систематичної, перманентно зростаючої невизначеності, тому керівництву підприємства треба вміти швидко та гнучко реагувати на зміни в економічному середовищі, що вимагає розробки та застосування засобів методологічного й математичного забезпечення для можливості прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тобто керівникам доводиться ризикувати.
Проте, ризиками можна управляти, тобто використовувати різні виміри, які дозволяють прогнозувати настання ризикової події і вжити заходи зі зниження чи запобігання ризику. Загалом управління ризиком – це сукупність методів, прийомів і заходів, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів щодо їх зменшення. Основне завдання такого управління – це зведення ризику до мінімально можливого рівня. Для того, щоб ефективно управляти комерційними ризиками на підприємствах, потрібно розробити стратегію управління ними, яка дозволить відповісти на такі питання: які саме види комерційних ризиків підприємство повинне враховувати у своїй діяльності; які способи та інструменти дозволяють управляти цими ризиками; яким об’єм комерційного ризику фірма може взяти на себе. Важливим є те, що управління ризиками повинне передбачати системний підхід [2].
Аналіз, ідентифікація, оцінювання та управління ризиками є необхідними при прийнятті стратегічних, антикризових, інвестиційних рішень; прогнозуванні кон’юнктури ринку; маркетингових дослідженнях; проведенні кредитної політики тощо. Для ефективного управління фінансовими ризиками необхідно чітко визначити структуру джерел їх утворення та розробити дієві заходи для запобігання негативним наслідкам та зниження несприятливого впливу фінансових ризиків. Науковці виокремлюють внутрішні джерела виникнення ризиків, які формуються всередині суб’єкта господарювання (поломки обладнання, помилки управлінців і персоналу, недоцільність встановлених цілей і завдань тощо), та зовнішні, які виникають у навколишньому середовищі, але впливають на діяльність суб’єкта господарювання (зміни смаків споживачів, законодавчі колізії, банкрутство контрагентів тощо). Також пропонують класифікувати чинники виникнення ризиків на суб’єктивні, об’єктивні та суб’єктивно-об’єктивні.
Виникнення ризику у фінансовій сфері, як правило, зумовлюється такими глобальними обставинами: зростання схильності до ризику власників і менеджерів фінансово-економічних інституцій усього світу, що призвело до світової фінансової кризи у 2008 році; збільшенням обсягів фінансових і банківських операцій та угод; ускладненням фінансово-економічних операцій; взаємопов’язаністю фінансово-економічних систем країн світу; збільшенням обсягів світової торгівлі та неврегульованістю низки правових проблем торгівлі; відсутністю належних інструментів регулювання фінансових ринків; поширеністю та швидким розвитком похідних фінансових інструментів; відсутністю структурних і системних перетворень фінансово-економічних систем у трансформаційних економіках; зростанням кількості надзвичайних і форс-мажорних обставин у зовнішньому середовищі.
Щодо локальних джерел виникнення фінансових ризиків, то до них відносяться: високий рівень корупції; бюрократичність в управлінні; значний рівень дебіторської і кредиторської заборгованості між суб’єктами господарювання; від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України; низька конкурентоспроможність країни й вітчизняного бізнесу; незначний обсяг інвестицій та їх асиметричність; високий рівень злочинності; значні негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи для економіки України; нерозвиненість вітчизняного фондового ринку; низький рівень інноваційної активності підприємств; значна кількість збиткових підприємств за всіма видами промислової діяльності; висока інфляція. Більше того, економічні реформи в Україні вносять у підприємницьку діяльність специфічні елементи невизначеності з новими властивостями, розширюють зони ризикових ситуацій, до яких можна віднести «брудну конкуренцію» (прояв протилежних підприємницьких інтересів економічних суб’єктів на певному ринку), періодичну зміну законодавства, яке регулює економічні відносини між контрагентами, необґрунтовані й безпідставні чутки (є джерелом і причиною фінансово-економічного «хаосу»), низьку партнерську дисципліну й ділову етику (часто призводять до порушень зобов’язань за укладеними угодами), корупцію, форс-мажорні обставини тощо [1]. Специфічні причини виникнення ризиків пов’язані з такими особливостями діяльності підприємств, як галузь діяльності, організаційно-правова форма, життєвий цикл підприємства.
Важливим аспектом для забезпечення фінансової безпеки підприємства є можливість не тільки ідентифікації ризику, а і його нейтралізації. Загальну сукупність основних стратегій нейтралізації фінансових ризиків, що найчастіше використовується у сучасній практиці корпоративних фінансів, поділяють на дві альтернативні форми – стратегія уникнення ризику, так звана пасивна стратегія та стратегія утримання ризику, тобто активна.
Стратегія уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції) з метою визначення безризикового сценарію як основного. Однак, слід зазначити, що існування безризикового сценарію в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому також здійснюється визначення максимально прийнятого рівня фінансового ризику суб’єкта господарювання.
Стратегія утримання породжує проблему попередження ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб’єкта господарювання. Так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків реалізується на основі сукупності спеціальних методів і фінансових технологій: страхування фінансових ризиків, диверсифікація фінансових ризиків, хеджування фінансових ризиків. У межах страхування можна виділити: самострахування, комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній). Під самострахуванням слід розуміти створення певних фондів з метою фінансового покриття потенційних збитків ( а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб’єкта господарювання – страхового відшкодування. Типовими варіантами таких фондів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства, забезпечення витрат і платежів та резервний фонд. На відміну від самострахування, на ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фінансових ризиків як страхування кредитів, інноваційних, депозитних ризиків, відповідальності та страхування на випадок недосягнення планового рівня рентабельності. Диверсифікація ризиків передбачає оптимізацію прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику. Актуальними є такі форми диверсифікації: активів, джерел капіталу, продукції, боргових зобов’язань, фінансових вкладень тощо. Важливим для підприємств є механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи, який полягає в обґрунтування управлінських рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торговельних операцій з купівлі-продажу базових активів на основі сукупності похідних фінансових інструментів [3].
В цілому, сучасне підприємство як складна, динамічна соціально-економічна система для забезпечення власної фінансової безпеки повинно управляти фінансовими ризиками, котрі виникають через різні дестабілізуючі чинники. Проте, необхідно враховувати, що завдання створення універсальної методики управління ризиками не може бути вирішене, оскільки кожне підприємство по-своєму унікальне, отже, важливою є вміння самостійно проектувати фінансові інструменти для даного підприємства. Тому необхідно правильно оцінювати ступінь ризику й уміти управляти ним, щоб домагатися більш ефективних результатів на ринку.
Примітки:
1.Глущевський В.В. Методологічні основи концепції управління ризиками підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2009. – №10. – с.116-124.
2.Кужільна Л.К. Підходи до управління комерційним ризиком на підприємствах легкої промисловості // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – с.103-107.
3.Пузирьова П.В. Базові методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – с.142-149.
Liudmyla Kryvonis
Ivan Franko National University of Lviv
Financial risk as the direction of financial security[center][/center]
The global and local circumstances of risk,the internal and external sources of risk, the strategies for neutralize financial risks.
© Кривоніс Л., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Управління фінансовим ризиком як напрям забезпечення фінансової безпеки підприємства
Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, отже, сама по собі наявність ризику, який супроводжує діяльність конкретного підприємства, не є ані перевагою, ані недоліком. Відомо, що «винагородою» за витрачені підприємцем час, зусилля і здібності можуть бути як прибуток, так і збитки. Підприємницька діяльність неминуче пов’язана з витратами, тоді як збитки мають місце за несприятливого збігу обставин, прорахунках і обумовлюють додаткові витрати. Втратами вважається зниження прибутку і доходу порівняно з очікуваними величинами, тобто підприємницькі втрати – це першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку. У процесі господарської діяльності ймовірним є виникнення таких втрат, як фінансові, матеріальні, соціальні, трудові, збутові, втрати часу. Однак підприємець виявляє готовність йти на ризик за умов невизначеності, оскільки поряд із ризиком втрат існує й можливість отримання додаткових доходів. Також для успішного існування в умовах ринкової економіки підприємцеві необхідно зважуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі дії, а це посилює ризик. Безперечно, ризик є постійним супутником бізнес-діяльності будь-якого підприємства, тому необхідно розраховувати його кількісну величину з урахуванням значущості настання кожної ризикованої події, яка може супроводжувати кожну господарську операцію. Найчастіше для прийняття рішень керівникам доводиться користуватися неповною та неточною інформацією, прогнозувати вплив тих чинників, які неможливо оцінити, зокрема таки, як нестабільність економічної, соціальної або політичної ситуації, непрогнозованість поведінки партнерів, також слід враховувати вплив випадкових чинників. Бізнес-діяльність здійснюється не тільки в умовах ризику, але також в умовах систематичної, перманентно зростаючої невизначеності, тому керівництву підприємства треба вміти швидко та гнучко реагувати на зміни в економічному середовищі, що вимагає розробки та застосування засобів методологічного й математичного забезпечення для можливості прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тобто керівникам доводиться ризикувати.
Проте, ризиками можна управляти, тобто використовувати різні виміри, які дозволяють прогнозувати настання ризикової події і вжити заходи зі зниження чи запобігання ризику. Загалом управління ризиком – це сукупність методів, прийомів і заходів, які дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів щодо їх зменшення. Основне завдання такого управління – це зведення ризику до мінімально можливого рівня. Для того, щоб ефективно управляти комерційними ризиками на підприємствах, потрібно розробити стратегію управління ними, яка дозволить відповісти на такі питання: які саме види комерційних ризиків підприємство повинне враховувати у своїй діяльності; які способи та інструменти дозволяють управляти цими ризиками; яким об’єм комерційного ризику фірма може взяти на себе. Важливим є те, що управління ризиками повинне передбачати системний підхід [2].
Аналіз, ідентифікація, оцінювання та управління ризиками є необхідними при прийнятті стратегічних, антикризових, інвестиційних рішень; прогнозуванні кон’юнктури ринку; маркетингових дослідженнях; проведенні кредитної політики тощо. Для ефективного управління фінансовими ризиками необхідно чітко визначити структуру джерел їх утворення та розробити дієві заходи для запобігання негативним наслідкам та зниження несприятливого впливу фінансових ризиків. Науковці виокремлюють внутрішні джерела виникнення ризиків, які формуються всередині суб’єкта господарювання (поломки обладнання, помилки управлінців і персоналу, недоцільність встановлених цілей і завдань тощо), та зовнішні, які виникають у навколишньому середовищі, але впливають на діяльність суб’єкта господарювання (зміни смаків споживачів, законодавчі колізії, банкрутство контрагентів тощо). Також пропонують класифікувати чинники виникнення ризиків на суб’єктивні, об’єктивні та суб’єктивно-об’єктивні.
Виникнення ризику у фінансовій сфері, як правило, зумовлюється такими глобальними обставинами: зростання схильності до ризику власників і менеджерів фінансово-економічних інституцій усього світу, що призвело до світової фінансової кризи у 2008 році; збільшенням обсягів фінансових і банківських операцій та угод; ускладненням фінансово-економічних операцій; взаємопов’язаністю фінансово-економічних систем країн світу; збільшенням обсягів світової торгівлі та неврегульованістю низки правових проблем торгівлі; відсутністю належних інструментів регулювання фінансових ринків; поширеністю та швидким розвитком похідних фінансових інструментів; відсутністю структурних і системних перетворень фінансово-економічних систем у трансформаційних економіках; зростанням кількості надзвичайних і форс-мажорних обставин у зовнішньому середовищі.
Щодо локальних джерел виникнення фінансових ризиків, то до них відносяться: високий рівень корупції; бюрократичність в управлінні; значний рівень дебіторської і кредиторської заборгованості між суб’єктами господарювання; від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України; низька конкурентоспроможність країни й вітчизняного бізнесу; незначний обсяг інвестицій та їх асиметричність; високий рівень злочинності; значні негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи для економіки України; нерозвиненість вітчизняного фондового ринку; низький рівень інноваційної активності підприємств; значна кількість збиткових підприємств за всіма видами промислової діяльності; висока інфляція. Більше того, економічні реформи в Україні вносять у підприємницьку діяльність специфічні елементи невизначеності з новими властивостями, розширюють зони ризикових ситуацій, до яких можна віднести «брудну конкуренцію» (прояв протилежних підприємницьких інтересів економічних суб’єктів на певному ринку), періодичну зміну законодавства, яке регулює економічні відносини між контрагентами, необґрунтовані й безпідставні чутки (є джерелом і причиною фінансово-економічного «хаосу»), низьку партнерську дисципліну й ділову етику (часто призводять до порушень зобов’язань за укладеними угодами), корупцію, форс-мажорні обставини тощо [1]. Специфічні причини виникнення ризиків пов’язані з такими особливостями діяльності підприємств, як галузь діяльності, організаційно-правова форма, життєвий цикл підприємства.
Важливим аспектом для забезпечення фінансової безпеки підприємства є можливість не тільки ідентифікації ризику, а і його нейтралізації. Загальну сукупність основних стратегій нейтралізації фінансових ризиків, що найчастіше використовується у сучасній практиці корпоративних фінансів, поділяють на дві альтернативні форми – стратегія уникнення ризику, так звана пасивна стратегія та стратегія утримання ризику, тобто активна.
Стратегія уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції) з метою визначення безризикового сценарію як основного. Однак, слід зазначити, що існування безризикового сценарію в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому також здійснюється визначення максимально прийнятого рівня фінансового ризику суб’єкта господарювання.
Стратегія утримання породжує проблему попередження ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб’єкта господарювання. Так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків реалізується на основі сукупності спеціальних методів і фінансових технологій: страхування фінансових ризиків, диверсифікація фінансових ризиків, хеджування фінансових ризиків. У межах страхування можна виділити: самострахування, комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній). Під самострахуванням слід розуміти створення певних фондів з метою фінансового покриття потенційних збитків ( а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб’єкта господарювання – страхового відшкодування. Типовими варіантами таких фондів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства, забезпечення витрат і платежів та резервний фонд. На відміну від самострахування, на ринку страхових послуг пропонуються такі види страхування фінансових ризиків як страхування кредитів, інноваційних, депозитних ризиків, відповідальності та страхування на випадок недосягнення планового рівня рентабельності. Диверсифікація ризиків передбачає оптимізацію прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем фінансового ризику. Актуальними є такі форми диверсифікації: активів, джерел капіталу, продукції, боргових зобов’язань, фінансових вкладень тощо. Важливим для підприємств є механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи, який полягає в обґрунтування управлінських рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торговельних операцій з купівлі-продажу базових активів на основі сукупності похідних фінансових інструментів [3].
В цілому, сучасне підприємство як складна, динамічна соціально-економічна система для забезпечення власної фінансової безпеки повинно управляти фінансовими ризиками, котрі виникають через різні дестабілізуючі чинники. Проте, необхідно враховувати, що завдання створення універсальної методики управління ризиками не може бути вирішене, оскільки кожне підприємство по-своєму унікальне, отже, важливою є вміння самостійно проектувати фінансові інструменти для даного підприємства. Тому необхідно правильно оцінювати ступінь ризику й уміти управляти ним, щоб домагатися більш ефективних результатів на ринку.
Примітки:
1.Глущевський В.В. Методологічні основи концепції управління ризиками підприємницької діяльності // Фінанси України. – 2009. – №10. – с.116-124.
2.Кужільна Л.К. Підходи до управління комерційним ризиком на підприємствах легкої промисловості // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №8. – с.103-107.
3.Пузирьова П.В. Базові методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності //Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №5. – с.142-149.
Liudmyla Kryvonis
Ivan Franko National University of Lviv
Financial risk as the direction of financial security[center][/center]
The global and local circumstances of risk,the internal and external sources of risk, the strategies for neutralize financial risks.
