УДК 336
© Шанайда М.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування
Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його ефективне використування в нових умовах господарювання і формування ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення державної страхової політики.
Державний нагляд за страховою діяльність в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування,ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України проводить Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та його органи на місцях.[2]
Основними напрямами вдосконалення державної політики в галузі страхування є:
— подальший розвиток законодавчої і нормативної баз;
— залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;
— створення оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;
— формування комплексної системи висококваліфікованого кадрового забезпечення;
— створення конкурентного середовища між страховиками і страховими посередниками;
— підвищення рівня інформаційного забезпечення;
— посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.[5]
Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз перед¬бачає розробку й ухвалення низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України. Насамперед це стосується перестрахування, а також діяльності страхових посередників.
Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання, як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги з безробіття, відшкодування витрат при травматизмі на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету. Отже, потрібно залучати кошти підприємств, роботодавців, працівників. Якщо таке залучення здійснювати напряму, то це фактично означатиме введення нових видів податків. Крім того, кошти, які залучаються, мають деякий час розміщуватися так, щоб приносити додатковий дохід.[3]
Закон України «Про страхування» передбачає введення обов'язко¬вого страхування тільки шляхом внесення змін до цього Закону;тобто можливість введення такого страхування дуже обмежена, і процедура дуже складна.
Це цілком виправдано, оскільки введення того або іншого виду обо-в'язкового страхування підвищує ступінь відповідальності держави за ситуацію на страховому ринку. Тобто при розширенні поля обов'язко¬вого страхування держава фактично вимагає від громадян або юри¬дичних осіб використовувати цю послугу. А оскільки в умовах демокра¬тичного суспільства і ринкової економіки примус держави повинен бути мінімальним, відповідальність при введенні обов'язкового страхуван¬ня набуває значної ваги.
У зв'язку з цим можна виділити три основні завдання. Перше — пе-регляд із метою зменшення діючих видів обов'язкового страхування. Друге — удосконалення умов і порядку здійснення діючих видів. Третє — введення нових видів тільки у випадку реальної потреби.
Кількість чинних видів обов'язкового страхування потрібно зменшува¬ти так, щоб найбільш незахищені, а також дуже ризикові категорії насе¬лення й об'єкти господарства не залишилися без страхового захисту.[4]
Важливе значення для держави має нині створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у системі страхування.
Завдання держави — регулювати також систему короткотермінової перепідготовки кадрів з дуже вузьких питань, таких як актуарні проблеми, перестрахування тощо.
Також, серйозного значення набуває сьогодні посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.[3]
На даний момент, вже обґрунтовано необхідність введення на страховому ринку України обов’язкової сертифікації та реєстрації страхових агентів – фізичних осіб та впровадження типових правил страхування;
- запропоновано організаційний механізм попередження та боротьби зі страховим шахрайством, який полягає у створенні бюро з боротьби з шахрайством у страхуванні та “претензійної бази даних”.
Також, набуло подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності скасування пільгового режиму оподаткування страхової діяльності, що дасть змогу усунути неринкові переваги для страхового сектору економіки та зменшити використання страхування для “тіньових” схем ухилення від оподаткування;
- доцільність вилучення з оподатковуваного доходу громадян повністю або певний відсоток їх витрат на пенсійне страхування та страхування життя, що сприятиме розвитку страхових компаній сфери страхування життя та зміцненню соціального захисту і добробуту громадян;
- створення спеціальної структури (інституту страхового “омбудсмена”) для захисту прав споживачів страхових послуг, що забезпечить ефективність, незалежність та оперативність розгляду скарг страхувальників та/чи застрахованих осіб з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури та сприятиме зменшенню навантаження на судову систему та державний регулятивний орган;
- уведення регулювання та нагляду за перестраховиками через ліцензування, визначення організаційно-правових форм перестрахових компаній та їхніх об’єднань, перевірки, санкції тощо, що дасть змогу запобігти схемному перестрахуванню та легалізації доходів отриманих злочинним шляхом. [1]
Виконання вище викладених напрямів вдосконалення державної політики в Україні прискорить створення повноцінного страхового ринку як необхідного елементу ринкової економіки.
Список використаних джерел
1. Державне регулювання страхової діяльності в Україні//Дисертаційне дослідження. Жабинець О.Й., Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006
2. Плиса В.Й.Страхування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. -392с.
3. Страхування: Підручник/Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. - Вид.2-ге, перероб.і доп. - К.:КНЕУ,2002-599с.
4. Страхування: теорія і практика. Внукова Н.М., Успаленко В.І. 2010.
5. Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М.
© Шанайда М.М., 2011
ЛНУ імені Івана Франка
Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування
Страхування є важливим компонентом суспільного виробництва, дійовим інструментом захисту економічної і соціальної сфер суспільства. Його ефективне використування в нових умовах господарювання і формування ринкових відносин можливе на базі розробки і подальшого проведення державної страхової політики.
Державний нагляд за страховою діяльність в Україні здійснюють з метою дотримання вимог законодавства України про страхування,ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України проводить Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та його органи на місцях.[2]
Основними напрямами вдосконалення державної політики в галузі страхування є:
— подальший розвиток законодавчої і нормативної баз;
— залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;
— створення оптимального співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;
— формування комплексної системи висококваліфікованого кадрового забезпечення;
— створення конкурентного середовища між страховиками і страховими посередниками;
— підвищення рівня інформаційного забезпечення;
— посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.[5]
Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз перед¬бачає розробку й ухвалення низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України. Насамперед це стосується перестрахування, а також діяльності страхових посередників.
Сьогодні держава не в змозі вирішувати такі важливі соціальні питання, як медичне обслуговування, виплата пенсій, надання допомоги з безробіття, відшкодування витрат при травматизмі на виробництві і т. ін. лише за рахунок державного бюджету. Отже, потрібно залучати кошти підприємств, роботодавців, працівників. Якщо таке залучення здійснювати напряму, то це фактично означатиме введення нових видів податків. Крім того, кошти, які залучаються, мають деякий час розміщуватися так, щоб приносити додатковий дохід.[3]
Закон України «Про страхування» передбачає введення обов'язко¬вого страхування тільки шляхом внесення змін до цього Закону;тобто можливість введення такого страхування дуже обмежена, і процедура дуже складна.
Це цілком виправдано, оскільки введення того або іншого виду обо-в'язкового страхування підвищує ступінь відповідальності держави за ситуацію на страховому ринку. Тобто при розширенні поля обов'язко¬вого страхування держава фактично вимагає від громадян або юри¬дичних осіб використовувати цю послугу. А оскільки в умовах демокра¬тичного суспільства і ринкової економіки примус держави повинен бути мінімальним, відповідальність при введенні обов'язкового страхуван¬ня набуває значної ваги.
У зв'язку з цим можна виділити три основні завдання. Перше — пе-регляд із метою зменшення діючих видів обов'язкового страхування. Друге — удосконалення умов і порядку здійснення діючих видів. Третє — введення нових видів тільки у випадку реальної потреби.
Кількість чинних видів обов'язкового страхування потрібно зменшува¬ти так, щоб найбільш незахищені, а також дуже ризикові категорії насе¬лення й об'єкти господарства не залишилися без страхового захисту.[4]
Важливе значення для держави має нині створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у системі страхування.
Завдання держави — регулювати також систему короткотермінової перепідготовки кадрів з дуже вузьких питань, таких як актуарні проблеми, перестрахування тощо.
Також, серйозного значення набуває сьогодні посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.[3]
На даний момент, вже обґрунтовано необхідність введення на страховому ринку України обов’язкової сертифікації та реєстрації страхових агентів – фізичних осіб та впровадження типових правил страхування;
- запропоновано організаційний механізм попередження та боротьби зі страховим шахрайством, який полягає у створенні бюро з боротьби з шахрайством у страхуванні та “претензійної бази даних”.
Також, набуло подальшого розвитку:
- обґрунтування необхідності скасування пільгового режиму оподаткування страхової діяльності, що дасть змогу усунути неринкові переваги для страхового сектору економіки та зменшити використання страхування для “тіньових” схем ухилення від оподаткування;
- доцільність вилучення з оподатковуваного доходу громадян повністю або певний відсоток їх витрат на пенсійне страхування та страхування життя, що сприятиме розвитку страхових компаній сфери страхування життя та зміцненню соціального захисту і добробуту громадян;
- створення спеціальної структури (інституту страхового “омбудсмена”) для захисту прав споживачів страхових послуг, що забезпечить ефективність, незалежність та оперативність розгляду скарг страхувальників та/чи застрахованих осіб з приводу страхових виплат без дорогої судової процедури та сприятиме зменшенню навантаження на судову систему та державний регулятивний орган;
- уведення регулювання та нагляду за перестраховиками через ліцензування, визначення організаційно-правових форм перестрахових компаній та їхніх об’єднань, перевірки, санкції тощо, що дасть змогу запобігти схемному перестрахуванню та легалізації доходів отриманих злочинним шляхом. [1]
Виконання вище викладених напрямів вдосконалення державної політики в Україні прискорить створення повноцінного страхового ринку як необхідного елементу ринкової економіки.
Список використаних джерел
1. Державне регулювання страхової діяльності в Україні//Дисертаційне дослідження. Жабинець О.Й., Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006
2. Плиса В.Й.Страхування: Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. -392с.
3. Страхування: Підручник/Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С.Осадець. - Вид.2-ге, перероб.і доп. - К.:КНЕУ,2002-599с.
4. Страхування: теорія і практика. Внукова Н.М., Успаленко В.І. 2010.
5. Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М.
