Рудик А.Р. Захист прав споживачів на ринку фінансових послуг

Рудик А.Р., 2025
ЛНУ імені Івана Франка, ЕКФМ-12

Фінансовий ринок посідає винятково важливе місце в національній економіці, будучи ключовим механізмом для економічного зростання та стабільності. Його головна роль — це ефективний перерозподіл фінансових ресурсів між різними секторами. Така стратегічна алокація капіталу життєво необхідна для оптимізації загального економічного результату та спрямування коштів на найпродуктивніше використання. Ринок також активно стимулює інвестиційну діяльність, надаючи інструменти, які підживлюють розширення бізнесу, інновації та створення робочих місць. Крім того, він підвищує фінансову грамотність населення, допомагаючи споживачам приймати обґрунтовані та відповідальні рішення, що сприяє їхньому особистому та загальнонаціональному добробуту.
Попри свій багатогранний внесок, фінансовий ринок має гостру проблему: захист прав споживачів. Вона ускладнюється притаманною складністю багатьох послуг (як-от страхування), що містять заплутані умови та довгострокові зобов'язання. Якість послуг залежить від фінансової стійкості та етичної поведінки установ, які споживач не може легко оцінити.
Ця асиметрія інформації та влади між фінансовими інститутами та окремими споживачами робить останніх вразливими до недобросовісних практик чи шахрайства. Тому створення та суворе забезпечення надійних регуляторних рамок і ефективних механізмів примусу є абсолютно необхідним для захисту інтересів споживачів. Проактивні та постійно вдосконалювані заходи захисту мають першорядне значення для підтримання довіри, справедливості та сталого функціонування фінансового сектору.
Складність продуктів (наприклад, інвестиційних інструментів з неочевидними ризиками) та інформаційне перевантаження юридичною мовою заважають споживачам ефективно порівнювати пропозиції та ідентифікувати ризики.
Швидкий розвиток FinTech додає нові виклики, пов'язані з безпекою даних, приватністю та алгоритмічною упередженістю. Регуляторні рамки повинні постійно еволюціонувати, щоб забезпечити надійний захист споживачів у цифрову епоху.
Недостатня фінансова грамотність населення, що виходить за рамки знання лише функцій продукту, підкреслює важливість зовнішніх гарантій: сильного регуляторного нагляду та роботи груп захисту споживачів.
Наслідки неадекватного захисту можуть бути серйозними: від значних фінансових втрат для окремих осіб до ерозії суспільної довіри та сповільнення економічного зростання загалом.
Тому створення надійних регуляторних органів з чіткими повноваженнями для встановлення суворих стандартів, проведення розслідувань та накладення штрафів є першочерговим. Ефективний захист вимагає комплексного підходу, що поєднує регуляторний нагляд з безперервною освітою споживачів та заохоченням прозорості ринку.
Питання захисту прав споживачів фінансових послуг охоплює комплекс економічних, правових і соціальних аспектів. Згідно з даними Національного банку України (НБУ), основними проблемами, з якими стикаються споживачі, є:
1. недостатня прозорість умов договорів,
2. агресивна маркетингова політика окремих фінансових установ,
3. складність у врегулюванні спорів,
4. відсутність ефективних механізмів компенсації збитків у разі порушення прав клієнта.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» регулятором ринку виступає НБУ, який виконує не лише функцію контролю за фінансовою стійкістю установ, але й наглядає за дотриманням стандартів добросовісної поведінки учасників ринку.
Розвиток інституту фінансового омбудсмена, створення системи альтернативного вирішення спорів (ADR), а також посилення вимог до розкриття інформації стали важливими кроками до підвищення рівня захисту споживачів.
У системі регулювання фінансового ринку кожної країни можна виділити три самостійних напрями:
1. Пруденційний нагляд.
2. Забезпечення фінансової стабільності.
3. Регулювання ринкової поведінки (market conduct) учасників фінансового ринку [1].
Після «спліту» 2020 року функції нагляду за небанківським сектором перейшли від Нацкомфінпослуг до НБУ, що дало змогу уніфікувати вимоги, підвищити рівень прозорості та запровадити ризик-орієнтований підхід до оцінки діяльності страховиків і кредитних спілок.
Зокрема, НБУ розробив Методологію ризик-орієнтованого нагляду (SREP), яка базується на оцінці таких компонентів, як корпоративне управління, управління ризиками, ділова модель та капітал установи. Це дозволяє ідентифікувати потенційні ризики, що можуть вплинути на споживачів — наприклад, невиконання страховиком своїх зобов’язань через нестачу резервів.
Імплементація кращих міжнародних практик ризик-орієнтованого нагляду є однією з пріоритетних завдань Національного банку України. За останні роки українське законодавство з питань банківського регулювання та нагляду значно вдосконалилося, що дало змогу експертам Національного банку використовувати під час проведення банківського нагляду професійне судження, а також установлювати для банків підвищені значення економічних нормативів за результатами їх оцінки [2].
Нині в Україні також спостерігається поступове впровадження європейських стандартів регулювання та нагляду, зокрема — ризик-орієнтованого підходу (Risk-Based Supervision, RBS), який передбачає концентрацію уваги регулятора на тих установах, діяльність яких створює найбільші потенційні загрози для споживачів і стабільності фінансової системи. У сфері страхування цей підхід сприяє зміцненню платоспроможності страховиків і підвищенню довіри до ринку загалом.
Ризик-орієнтований підхід у страхуванні означає, що регулятор приділяє основну увагу страховикам, які мають підвищений рівень ризику — фінансовий, операційний, або репутаційний. Такий підхід передбачає використання системи раннього втручання, що дозволяє запобігати кризовим ситуаціям до того, як вони зачеплять інтереси споживачів.
Наприклад, якщо страхова компанія має низький рівень капіталу або виявлені порушення в системі управління ризиками, НБУ може вимагати плану відновлення фінансової стабільності чи обмежити певні операції. Це безпосередньо впливає на захист прав споживачів, оскільки забезпечує виконання страховиком своїх зобов’язань за договорами.
Європейська практика (Solvency II) також ґрунтується на ризик-орієнтованому принципі, що передбачає адекватність капіталу до рівня прийнятих ризиків. Україна поступово адаптує ці стандарти до національної системи нагляду, що є важливим кроком у напрямі інтеграції до єдиного фінансового простору ЄС
Запровадження «Solvency II» передбачає диверсифікацію капіталу, необхідного для страховиків, які несуть підвищені ризики при страхуванні власності в районах, схильних до стихійних лих, повеней, пожеж, та капіталу, потрібного для інших страховиків, які охоплюють ризики, але в меншій мірі. Дана Директива розглядає також не лише страхування ризиків підприємства, а більшою мірою зосереджується
цілісно на всі ризики, що впливають на бізнес, включаючи ринковий ризик, ризик контрагента та операційний ризик, а також менш відчутні ризики, такі як стратегічний і репутаційний ризик [3].
Зростання кількості онлайн-послуг у сфері страхування, кредитування та інвестицій підвищує ризики шахрайства, зловживань та порушення конфіденційності даних клієнтів. Поведінковий нагляд НБУ нині розвивається у напрямі моніторингу цифрових каналів продажу фінансових продуктів і контролю за етичними стандартами комунікації.
Важливо, що цифровізація одночасно створює нові можливості для захисту прав споживачів — через автоматизований моніторинг скарг, створення відкритих реєстрів порушників та онлайн-інструменти контролю за виконанням договорів.
Подальше удосконалення системи нагляду повинен базуватися на:
1. впровадженні повноцінного ризик-орієнтованого підходу в усіх сегментах небанківського ринку;
2. підвищенні фінансової грамотності населення;
3. створенні єдиного реєстру недобросовісних постачальників фінансових послуг;
розвитку механізмів компенсації збитків споживачів у разі банкрутства фінансових установ.
Ефективна взаємодія між НБУ, страховими компаніями, громадськими об’єднаннями споживачів і незалежними експертами має стати запорукою стабільного розвитку ринку фінансових послуг в Україні.
Захист прав споживачів є невід’ємною складовою стабільності та конкурентоспроможності фінансового ринку. Впровадження ризик-орієнтованого методу нагляду в страхуванні дозволяє регулятору своєчасно виявляти проблеми, попереджати кризові явища та забезпечувати виконання зобов’язань перед споживачами.
Отже, поєднання пруденційного, поведінкового та ризик-орієнтованого підходів є необхідною умовою формування справедливого, прозорого й надійного ринку фінансових послуг в Україні.

Список використаних джерел:

Юлія Овдій Ю. Регулювання ринкової поведінки учасників фінансового ринку: міжнародний досвід та поточний стан в Україні – Асоціація «Українське об'єднання лізингодавців». Асоціація «Українське об'єднання лізингодавців» – Лізинг в Україні. URL:https://uul.com.ua/2020/regulyuvannya-rynkovoyi-povedinky-uchasnykiv-finansovogo-rynku-mizhnarodnyj-dosvid-ta-potochnyj-stan-v-ukrayini/ (дата звернення: 30.11.2025).
2. Національний банк України. Упровадження ризик-орієнтованого нагляду за методологією SREP: підсумки Міжнародного круглого столу. Національний банк України.URL:https://bank.gov.ua/ua/news/all/uprovadjennya-rizik-oriyentovanogo-naglyadu-za-metodologiyeyu-srep--pidsumki-mijnarodnogo-kruglogo-stolu (дата звернення: 30.10.2025).
3. O'Neill, Garvan. Risk–Based Regulation Solvency II signáis change for the Insurance Industry Accountancy Ireland. December 2010. Vol.42 No.6. p. 62-63.