Росик О.Я. Платоспроможність страхової компанії

УДК 336
© Росик О.Я., 2011, 2011
ЛНУ імені Івана Франка, Екф-34с

Платоспроможність страхової компанії

Проблема визначення платоспроможності страхової компанії являє собою одну з важливих проблем як для окремої компанії, так і для всього страхового ринку. Платоспроможність страхової компанії – це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов’язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов’язання із укладених договорів страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зобов’язань або дорівнює їй. Обсяг і структура активів – основний індикатор фінансового здоров'я і платоспроможності страхової компанії – це кошти страховика, які інвестовані у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви – статутний і резервний капітал, технічні резерви, прибуток[3].
Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками зобов’язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства, умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:
наявність сплаченого статутного фонду;
наявність гарантійного фонду страховика;
перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань[1].
Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов’язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестрахування.
Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими , ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя – 1.5 млн. євро за обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25% загального розміру статутного фонду.
Закон України «Про страхування» зобов’язує страховика, відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Фактичний запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна страховика суми нематеріальних активів і загальної суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових.
Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші , ніж страхування життя дорівнює більшість з двох величин, які визначаються так:
- перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;
- друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.
Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності[2].
Згідно з українським страховим законодавством оцінка платоспроможності здійснюється через співвідношення фактичного запасу і нормативного. Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, то страхова компанія є платоспроможною. В іншому випадку страховик повинен представити в уповноважений орган нагляду за страховою діяльністю план фінансового оздоровлення, і залежно від його виконання до компанії можуть застосовуватися ті чи інші санкції[5].
Платоспроможність означає можливість, здатність страховика відповідати за своїми зобов’язаннями. Зобов’язання поділяються на:
- зовнішні;
- внутрішні.
Зовнішні зобов’язання – це зобов’язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовими фондами, контрагентами, своїми партнерами тощо. Їх обсяг є основним при визначенні рівня платоспроможності страховика.
Внутрішні зобов’язання – це зобов’язання перед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками.
У практиці страхування вважається, що якщо активи страхової компанії більші,ніж прийняті зобов’язання, то вона має достатній рівень платоспроможності.
У практиці господарювання рівень платоспроможності страхової компанії є показником, за яким здійснюється постійний контроль з боку:
- фінансової служби самого страховика;
- державного уповноваженого органу контролю;
- аудиторських служб;
- за певних умов – рейтингових агенцій[4].
Отже, страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в певний час, щоб здійснювати виплати при настанні страхових випадків. Платоспроможність страховика залежить від достатності розміру сформованих страхових резервів[3].
1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96 –ВР.
2. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник.-2-ге видання, виправлене. – Львів: «Новий Світ – 2000», - 2005. – 480с.
3. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник.- 2-ге вид., виправлене. – К.: Кондор, 2003. – 252с.
4. М.М.Александрова.Страхування: Навчально-методичний посібник.- К. – ЦУЛ, 2002 – 208с.
5. Єрмоленко А. Визначення фінансової безпеки страхових компаній // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №4. – С.46-52.