Шевчук І.В. Напрями вдосконалення системи оподаткування в сільському господарстві України

УДК 336
© Шевчук І.В., 2011
ЛНУ імені Івана Франка, ЕкфМ-62з

Напрями вдосконалення системи оподаткування в сільському господарстві України

Для формування ефективної системи оподаткування в сільському господарстві можна частково використати досвід оподаткування сільгоспвиробників у розвинутих країнах світу.
Система оподаткування сільського господарства в країнах з ринковою економікою є важливим нормативним інструментом державного регулювання агропромислового сектора економіки. Оподаткування аграрного сектора у всіх країнах має ряд відмін­них від загального оподаткування характеристик. Податковий механізм в аграрному секторі є гнучким і мобільним, до­статньо пристосований до умов економічного життя. Крім цього, гнучка система податкових ставок у багатьох країнах використо­вується як інструмент стимулювання розвитку галузі.
В усіх країнах еволюція системи оподаткування йшла шля­хом спрощення, скорочення числа податків (їхнього об’єднання), зниження рівня ставок з і розширення оподатковуваної бази.
Якщо враховувати світовий досвід, то для аграрного сектора України основною базою для оподаткування мають стати земля і прибуток. Це підтверджується світовим досвідом: близько 80% усіх надходжень від прямих податків сільськогосподарських товаровиробників забезпечують два податки – земельний і прибутковий (на доходи фізичних і юридичних осіб). Крім того, у більшості країн світу прибутковий податок диференційовано.
У світовій практиці земельний податок належить до місцевих податків і сплачується, відповідно, до місцевих бюджетів. Але методики його нарахування у різних країнах різні, так в одних країнах він справляється окремо, в інших – в складі певного податку.
Важливим в оподаткування сільгоспвиробників нашої країни є застосування до них штрафних санкцій, особливо, за незначних порушень. Світовий досвід переконує в необхідності включення до податкового законодавства України норм, що передбачали би гранично допустимі суми податків, зборів (обов’язкових платежів), які захищали би сільгоспвиробників від штрафних санкцій у випадку допущення незначних помилок в обчисленні платежів до бюджету.
Щодо напрямів удосконалення системи оподаткування у сільському господарстві слід віднести: внесення змін до законодавчої бази; встановлення єдиної величини доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, передбаченої для віднесення господарюючого суб’єкта до сільськогосподарського товаровиробника на рівні, який перевищує 50 %; уточнення назви фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість; внесення змін щодо переходу платника на загальнодержавну систему оподаткування; вирішення проблем відшкодування ПДВ за допомогою зарахування його частково до спеціального фонду Державного бюджету України; застосування поліпшеної методики для обчислення земельного податку із земель населених пунктів.
Також у системі оподаткування в сільському господарстві мають функціонувати й альтернативні системи, зокрема зі сплатою фіксованого сільськогосподарського та єдиного податку. Причому, їх необхідність очевидна, адже вони розраховані на різні групи суб’єктів, які здійснюють свою діяльність у сільському господарстві. Окремі з них, через відсутність відповідних фахівців з бухгалтерського й податкового обліку, складність податкового законодавства й надалі матимуть можливість обирати для розрахунків із державою найбільш зрозумілішу для них, яка не стримувала б розвиток їхнього виробництва та відповідала б іншим важливим критеріям, необхідним для системи оподаткування взагалі.