Плечій О. Хеджування в системі мінімізації фінансових ризиків

УДК 336
© Плечій О., 2011
ЛНУ імені Івана Франка

Хеджування в системі мінімізації фінансових ризиків

Невід'ємною характеристикою фінансових рішень є фінансові ризики, до яких належать інфляційні та дефляційні ризики, валютні ризики, ризик ліквідності та інве¬стиційні ризики, які в свою чергу поділяються на ризик упущеної вигоди, кредитні та відсоткові ризики. На Заході, навіть у відносно стабільних економічних умовах, суб'єкти господарювання надають значної уваги питанням управління ризиками. Водночас в українській економіці, де фактори економічної нестабільності і без того ускладнюють проблему ефективного менеджменту, управлінню всім комплексом ризиків, що виникають в процесі їх економічної діяльності, приділяється явно недо¬статньо уваги. Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджування. Цей метод набув широкого пракгичного використання в країнах з розвинутою ринковою економікою у процесі управління грошовими потоками в часі та здійснення оптимальної інвестиційної політики. В основу хеджування покладено принцип фіксації умов шляхом створення позабалансової позиції, що за строковим контрактом є обов'язковою до реалізації в майбутньому, а також принцип страхування. Використання методики хеджування фінансових ризиків пропонує широкий діапазон інструментів, які дозволяють зменшити ризик або здійснити перерозподіл недиференційованої його частини між учасниками ринку.
Хеджування с складним процесом мінімізації ризиків, оскільки вимагає надійного прогнозування кон'юнктури ринку та розуміння законів його функціонування. Поняття хеджування (від. англ. Насіле — захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розглядається як спосіб захисту від ризику, пов'язаного з невизначеністю зміни майбутньої ціни якого-ие-будь активу на основі використання строкових контрактів [3].
Хеджування — дуже багатопланове за своїм змістом. Це дозволяє максимально ефективно використовувати всі наявні інструменти та його види в залежності від цілей, умов та потреб.
За технікою здійснення хеджування може бути коротким та довгим. Коротке хеджування — продаж строкових контрактів, а довге — купівля строкових контрактів. Техніка довгого хеджування дає можливість мінімізувати можливість негативних коливань ціни активу. Коротке хеджування сприяє забезпеченню ціни продажу базового активу, який знаходиться у власності продавця.
Існує значно більше видів хеджування, велика кількість яких забезпечує вищу ефективність фінансової діяльності. В різних підходах до визначення поняття хеджування переважають уявлення про цей процес як про систему економічних відносин учасників фінансового ринку, які пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків і досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на строковому ринку і на ринку реального товару.
В світлі цих теорій хеджування — це створення позабалансової позиції шляхом укладання строкових угод, економічно пов'язаних із ризиковим активом, задля мінімізації ризику. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів.
Інструментами хеджування є похідні контракти — деривативи. Використання деривативів оптимізує функціональність фінансової системи завдяки якісному впливу на фінансовий результат діяльності шляхом створення можливості ефективного управління фінансовим ризиком, покращення планування фінансових потоків, а також забезпечує поширення інформації про стан ринків та очікувань учасників.
Деривативи є інструментами управління ризиком шляхом укладання похідних контрактів, що призводить до встановлення цін, відкритих для спостереження та оцінки як суспільством, так і експертами, які, визначаючи реальну вартість активів, мають змогу визначити шляхи та умови подальшого розвитку економіки [2].
В міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони, що і покладено з основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів з нашій країні.
Єдиним видом строкових угод, які використовуються в Україні, є форвардні контракт. Основною проблемою функціонування вітчизняних бірж є відсутність у біржовому обігу класичних строкових інструментів регулювання ризику - ф'ючерсних контрактів таопціонів [1].
Похідні фінансові інструменти сприяють розподілу грошових коштів їхньому руху від одних учасників ринку до інших при проведенні операцій хеджування, спекуляціях на курсах цінних паперів, крос-курсах валют, що визначу функціональні ознаки деривативів:
• Визначення ринкової ціни
• Мінімізація ризиків, запобігання збитків і контроль величини прибутку
• Отримання прибутку від спекулятивних операцій.
При вивченні механізму хеджування значний інтерес викликають питання вибору оптимальних інструментів хеджування.
При виборі хеджового інструменту підприємцю потрібно враховувати, що кожен з деривативів виконує певні схожі функції оптимізації цінового ризику, але має також значні відмінності в питаннях гнучкості та ліквідності. Найприйнятнішим та найефективнішим для хеджування цінового ризику є ф'ючерсний контракт за рахунок своїй високій ліквідності та гнучкості.
При виборі інструментів хеджування схематично підхід має бути таким:
• ретельний аналіз діяльності, порядку розрахунків та ціноутворення, що дасть можливість виявити, на яких етапах виникають ризики, ступінь їх можливого негативного впливу на кінцеві результати діяльності;
• визначення цілей та завдань хеджування
• визначення товарних позицій та інструментів, що можуть бути використані для конкретних цілей хеджування.
Необхідність такого підходу продиктована можливою відмінністю ступеня кореляції, складністю використання, вартістю, ступенем компенсації ризику;
• визначення свого бачення ринку та складання послідовного плану та бюджету хеджування.
Відомо багато досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних, присвячених мінімізації фінансових ризиків, відповідно поняття хеджування теж тлумачиться по-різному. Методи хеджування є непростими, їх теоретичне висвітлення в науковій літературі неоднозначне, це ускладнює формування уявлення про них та обмежує можливості практичного застосування. Набутий світовий досвід хеджування вимагає адаптації до реалій трансформаційної економіки нашої країни, що, в свою чергу, обумовлює подальші наукові дослідження проблем хеджування з урахуванням світового та вітчизняного досвіду.


Примітки:
1. Міщук Г., Особливості застосування біржових інструментів хеджування ризиків/Економіст № 2, лютий 2005.
2. Примостка Л.О. Фінансові дєривашви: аналітичні та облікові аспекти: Монографія. — (С: КНЕУ, 2001—263 с.
3. Діденко С. Хеджування в системі мінімізації фінансових ризиків/Економіст Хе 11, листопад 2004.
Plechiy Oksana
Lviv national university of the name of Ivan Francо
Hedging in the system of minimization of financial risks
It is needed to take into account at the choice of khedzhovogo instrument a businessman, that each of derivativiv executes the alike functions of optimization of price risk are certain, but has also considerable differences in the questions of flexibility and liquidity. Most acceptable and most effective for hedging of price risk there is a f''yuchersniy contract for an account the high liquidity and flexibility.